Сидорки (Польща)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сидорки


Координати 52°01′19″ пн. ш. 23°10′31″ сх. д. / 52.02200000002777358° пн. ш. 23.175300000028° сх. д. / 52.02200000002777358; 23.175300000028Координати: 52°01′19″ пн. ш. 23°10′31″ сх. д. / 52.02200000002777358° пн. ш. 23.175300000028° сх. д. / 52.02200000002777358; 23.175300000028

Країна  Республіка Польща
Адмінодиниця Більський повіт
Часовий пояс UTC+1
Автомобільний код LBI (Більський повіт)
OSM ↑2706319 ·R (Більський повіт)
Сидорки. Карта розташування: Польща
Сидорки
Сидорки
Сидорки (Польща)
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сидорки.

Сидорки[1] (підл. Сидоркіе[1], пол. Sidorki) — частина міста Біла у Більському повіті Люблінського воєводства Польщі. Колишнє село (до 1979 року).

Положення[ред. | ред. код]

Лежить при гирлі річки Грабарки, де вона впадає до Кросни[2].

Історія[ред. | ред. код]

Швидко потім ми въіхали в Сидорки, бо те село міні на дорозі ик Бугу до Яблечинського манастиря. Село було невелике, але дуже добре забудоване. Хати в селі великі, з великими вікнами в шість шибок. На кождій хаті прибита табличка, де написано номер хати, йменя й призвище хазяіна. Всі хати стоять вряд понад шляхом, дверима й вікнами, або причілками просто на вулицю. Коло третёi або четвертоі хати був колодязь з журавлем, чи ключем, як там звуть журавля. На Підлясі, де болото й вода скрізь, не трудно викопати криницю, де завгодно. Проти кождоі хати, через вулицю стоять клуні, з доброі деревні, котрі тут строяться так як наші возовні, на чотирі вугли. На всім Підлясі клуні стоять далеко од хат, або через дорогу, або за огородом и садками на полю. Тільки хліви й дріветні стоять поруч с хатами. В Підляських селах хати стоять рядами, не роскидані вольно й поетично по долинах, по горах, між садами, як у нас на Україні.

«Мандрівка на Українське Підляся» (1872), Іван Нечуй-Левицький[1]

У 1827 році в селі було 16 домів і 139 жителів[2]. У часи входження до Російської імперії було центром гміни Сидорки Більського повіту Сідлецької губернії[2]. Відстань до Білої становила 4,5 версти[2]. За даними етнографічної експедиції 1869 року під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які зберегли українську мову[3]. Біля цього часу село відвідував також український письменник Іван Нечуй-Левицький, який записував тут особливості місцевої української підляської говірки[1]. Зокрема, як він зазначав, підляшани вимовляли ѣ (ять) як іе (хліеб, тобіе, діевчина), сильно пом'якшували звук [и] в дієсловах у минулому часі (ходилъі, булъі, пошлъі) та в недоконаному виді (іехаті, робіті, ходіті)[1]. Близько 1889 року в селі налічувалося 36 домів, 269 мешканців, 1219 моргів землі[2].

Станом на 1921 рік село Сидорки належало до гміни Сидорки Більського повіту Люблінського воєводства міжвоєнної Польщі[4]. За офіційним переписом населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 62 будинків та 358 мешканців, з них[4]:

  • 179 чоловіків та 179 жінок;
  • 348 римо-католиків, 10 православних;
  • 353 поляків і 5 осіб інших національностей.

За німецької окупації у 1939—1944 роках входило до громади Сидорки крайсгауптманшафту Біла Підляська Люблінського дистрикту Генеральної губернії[5]. Чисельність населення за переписом 1943 року становило 747 осіб[5].

У 1975–1998 роках належало до Білопідляського воєводства. 1 грудня 1979 року село включене до складу міста Білої[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Нечуй-Левицький І. С. Мандрівка на Українське Підляся // Правда: письмо літературно-політичне. Рочник пятий. — Львів : З друкарні Инситута Ставропигийкого, 1872. — С. 315-317.
  2. ↑ а б в г д Sidorki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 479. (пол.)
  3. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 372. (рос. дореф.)
  4. ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 4. (пол.)
  5. ↑ а б Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943 / Statistischen Amt des Generalgouvernements. — Krakau : Burgverlag Krakau, 1943. — С. 35. (нім.)
  6. ↑ Dz.U. z 1979 r. nr 26, poz. 155.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сидорки_(Польща)&oldid=38387778